Про емоції, стоїцизм і фанатизм

Мене звати Ігор Кузьменко. Це подкаст Душніла. Сьогодні знову хочу торкнутися теми емоцій. Я вже про них говорив якось у випуску смерть і емоції в стоїцизмі, але сьогодні мені захотілося поговорити саме під іншим кутом про них. В тому числі і про 100-гічний погляд на емоції. Коли я починав свій 100-гічний шлях, один з запитів якихось таких внутрішніх, який у мене був на той момент, він був пов'язаний з тим, що інколи емоції виникають і не зрозуміли що з ними робити, як з ними працювати. І стоїчна філософія вона багато уваги приділяє саме емоціям. Деяких людей стереотипів такий є, що стоїк– це людина без емоцій взагалі. Але надиво будь-кого хто починає свій шлях в цьому напрямку, стає те, що а як це так? Що означає відсутність емоцій і яким чином? Що треба робити, щоб цих емоцій не було? І перше з чого треба почати, це напевно те, що стоїцизму 1000 років. Ну тобто буквально. І між тими вченнями стоїків, перших стоїків, до сьогоднішнього дня пройшло настільки багато часу і стільки багато відкриттів було зроблено, що ігнорувати їх було б принаймні глупо. І в цьому відношенні в деяких книжках, навіть сьогоднішніх тих, що випускаються зараз в сучасності про стоїцизм, деякі вчені на повному серйозі кажуть, що стоїк– ідеальний стоїк, ідеал стоїк і це людина без емоцій. І у читачів дійсно виникає така проблема, що вони не можуть зрозуміти, як це відсутність емоцій, коли вони розуміють, що для психологічного здоров'я людина повинна відчувати емоції. Якщо подивитися на емоції як на біль, то біль допомагає людині зрозуміти, що навколо неї коється, що щось загрожує ці ті людині. Так само і емоції є такою реакцією, тобто вони показують нашому мозоку, нашій свідомості, коли людина може відчувати емоції, такий повний спектр, що з нею відбувається. І ось найбільше сюрприз чекає, коли вони читаючи книжки про стоїцизм бачать фразу про відсутність емоцій, у них відбувається такий тисонанс, тому що вони тісно, впевнені, їм подобається відчувати емоції. І коли тут тобі кажуть або або або ти не відчуваєш, або ти не стоїш, то це дійсно викликає певне відсторонення від філософії стоїчної. Але я для себе, чесно кажучи, зробив такий маленький лайфхак, він виник згодом з часом, коли я почав вивчати більше про все це. Я зрозумів одну таку річ, не кожне слово має сенс приймати на віру і дотримуватися його, якщо ти його не розумієш або його сутність вона не підходить тобі. Якщо ти читаєш якісь труди по філософії стоїчні, і тобі дійсно все близько, але є ось цей момент з емоціями, коли ти не розумієш навіщо не відчувати емоції, просто відкинь цю частину собі та живи собі далі. Просто, якщо тобі все решта підходить, тобі не обов'язково не треба сприймати філософію як набір непорушних правил. Це на мій погляд, на мій особистий суб'єктивний погляд абсолютно не має сенсу. Мені обов'язково треба переживати максимум емоцій у повному спектрі, щоб відчувати себе живою людиною. Тому що психологи теж багато часу емоціям приділяють і кажуть, що в людині повинен бути цей баланс. Тобто всі емоції повинні бути відчуті людиною, щоб вона відчувала себе повною. Одним словом, якщо так підсумувати, то результатом мого розуміння цієї ідеї відсутності емоцій є не відсутність через невиникнення, а відсутність через контроль. Тобто я не можу контролювати виникнення емоцій, і зараз про це трішки більше поговоримо, але я можу контролювати те, як я переживаю цю емоцію. Не на фізіологічному рівні, можливо, з якоюсь підготовкою, це й можливо. Але мова йде про те, що ти можеш спрямувати свою увагу після того, як ти цю емоцію відчув. Тобто вона ця емоція, ця реакція в організмі виникла. Якщо людина відчуває якусь надсильну емоцію, страх, чи якийсь сум неймовірний, чи тривога, то людина, відповідно до мого розуміння стоїчної філософії, вона повинна опанувати контроль за своєю увагою, коли вона відчуває, що цю емоцію переживає. Тобто людина є страх, і вона розуміє, що в неї є страх, і вона може свою увагу переключити на якусь іншу діяльність, чи якусь іншу емоцію, наприклад. Тобто якщо людина дуже сильно сумує, і вона відчуває, що вона сумує, вона розуміє, що вона сумує, вона має вирішувати, чи їй сумувати. В цьому логіка, в цьому секрет. І теж саме стосується інших негативних емоцій. В цьому плані я називаю їх негативними, тому що без усвідомлення їх, людину, людині буде ставати гірше. Об'єктивно гірше. Тобто вона буде відчувати себе подавленою, роздавленою, неефективною і все таке. І будь-який психолог скаже вам, що це нормально відчувати всі ці емоції. Це не те, що навіть нормально, це здорово. Тобто людина, що відчуває весь спектр всіх емоцій, може відчувати. Це здорова, психічно здорова людина. Ну, принаймні є всі шанси називатися такою. Але в той самий час, коли людину охоплють ці емоції, ці негативні емоції, і людина має змогу сказати ні, мені це зараз буде шкодити, і мені зараз це буде заважати, ось в цьому і полягає секрет стойцизму на мій погляд. Що людина може сказати деяким емоціям, стоп, не треба мені зараз це переживати, я зараз проживу без вас. Потім, колись, коли відчую, що мені це потрібно, але не зараз. Звісно, це все може виглядати якось дуже просто, якщо ти це не практикуєш. І саме в цьому і полягає складність усвідомлення цього секрету, що його треба практикувати, треба дуже багато працювати над собою, над тим, щоб розуміти, що ти відчуваєш. Це одна з причин, чому я впевнений, що неймовірно важливо розуміти кожну свою емоцію. І повернемось до того, що я казав трішки раніше. Коли людина розуміє, що вона відчуває, усвідомлює, що вона відчуває, вона може спрямувати свою увагу в двох напрямках. Перше, це свідомо пережити цю емоцію, ну тобто сказати собі, що мені треба зараз, я хочу цю емоцію зараз пережити. І другий напрям, це розуміння, що ця емоція може зараз бути недоречною, не вчасною, а... ну, коротше кажучи, зрозуміти це і перенаправити свою увагу в те русло, в той пік, де зараз ваша увага потрібна. І ось коли ви навчитися відокремлювати ось цю емоцію, бачити її, розуміти її, ви зможете на неї впливати. Не контролювати її виникнення, але контролювати і впливати на те, як ви її переживаєте. Ну, звісно, до якогось моменту, тому що деякі емоції, вони настільки потужні і сильні, наприклад, страх, що може спричинити викид того ж самого адреналіну, який може спричинити такі скорочення, скорочення м'язів. Тобто, підсумовуючи цей десятихвилинний блок, людина, згідно стояків, має відчувати повний вплив на те, які емоції вона відчуває. Вона відчуває не в плані, що у неї немає негативних емоцій через їх не виникнення, а вона не має негативного впливу від негативних емоцій. Тобто, кожну емоцію людина має використовувати як інструмент для досягнення якоїсь мети. Це називаємо його такий утилітарний спосіб, утилітарний підхід до емоцій загалом. І саме ця частина, саме те, що людина раціоналізує ірраціональне, людинам здатна раціоналізувати і використовувати щось ірраціональне для раціональних якихось речей, і бачиться стороннями спостерігачами, як нічого собі людина взагалі не відчуває ніяких емоцій. Але це не так. Я впевнений, для когось це буде відкриття, але я можу назвати себе неймовірно емоційною людиною. Хоча зі сторони для стороннього глядача я постійно знаходжуся в такому стані спокою. І ось цей стан спокою, про який я кажу, він не є результатом відсутності емоцій. Він є результатом роботи з цими емоціями. Тобто кожна емоція, що виникає, вона проходить через такий, скажімо, фільтр під назвою, чи воно мені зараз потрібно. І якщо відповідні, то я просто спрямовую кудись в інше місце свою увагу. І можна сказати, що ця емоція, її негативний вплив, він нейтралізований. Я, чесно кажучи, не скажу, що це було легко досягнути такого результату. Але в той самий час мені, чесно кажучи, було б набагато складніше в житті, якби я цього не вмів. Тому я з усією відповідальністю можу сказати, що така здатність свідомої нейтралізації негативних емоцій, вона неймовірно цінна навичка. Я сподіваюсь, що в мене вийшло донести свою думку, свій погляд, свою точку зору на емоції в контексті стойцизму. Для деяких слухачів це дійсно є такою незрозумілою частинною стойцизму. Тобто сучасна психологія каже, що людина має відчувати весь спектр емоцій, щоб бути адекватною, щасливою, здоровою психічною. А з іншої сторони, стойцизм каже, що треба повністю відмовитися від негативних емоцій. І виникає такий дисонанс, я сподіваюсь, що з ним вдалося, завдяки цьому випуску, вдасться якось поборотись. Ну і підсумувати цей випуск мені хотілося б наступною думкою. Не треба сприймати філософію будь-яку практичну, взагалі будь-що, якщося незмінне. Це мені здається дуже може нашкодити. Вам треба зрозуміти, коли ви щось вивчаєте, якусь тичию філософську, я не знаю, чи це буде працювати з релігією, але вам треба це якось пропустити через себе, через те, що деякі речі були придумані тисячі років назад. І просто подивитися на все, що ви сприймаєте, крізь призму того, що могло змінитися. Врешті-решт всі ці вчення, всі ці школи філософські, вони створювались для того, щоб дати основу, базу, яку кожна людина може використовувати для того, щоб самостійно рухатися в розумінні світу. Тому я буду дуже сильно напевно наполягати на тому, що поменше фанатизму, побільше свідомого ставлення. Стоїцизм як філософія, воно мені дає дуже багато інструментів роботи зі світом, з дослідження світу, дослідження себе, сприйняття себе і все таке. Але коли людина фокусується на тому, що є канонічним, не канонічним, саме тут і виникає ось цей елемент фанатизму. Треба постійно, я писав про це в телеграмі, треба постійно дивитися і фальсифікувати те, що ви знаєте, те, що ви тільки що прочитали, те, що ви тільки що почули. Не сприймати все як чисту монету, просто тому що хтось так написав, хтось так сказав, треба самостійно працювати з усім. Дійсно, теж про це неодноразово я згадував, на кожній людині це потрібно. Але якщо у вас на миті стоїть розуміння себе, дослідження себе чи світу, це неодмінно доведеться робити. Піддавати сумнівам існуючі якісь знання, намагатися їх фальсифікувати не у вигляді якоїсь віри, типу я не вірю, докажіть, а самостійно робити це. І це дуже важливо. Звісно, не треба нехтувати кількістю досвіду, що є у тих чи інших вчених, що є у тих чи інших філософів. Не треба нехтувати, але треба постійно фальсифікувати, тобто намагатися зрозуміти, де вони могли б помилитися, якщо вам та чи інша частина того чи іншого вчення не подобається, ви не відчуваєте, що воно так дійсно є. В іншому випадку це все перетворюється на фанатизм, на віру, на якусь релігію і це не має жодного відношення до реального сприйняття світу, до життя в реальності. Так, на цьому на сьогодні все. Я сподіваюсь, ви знайшли щось корисне або цікаве для себе в цьому випуску. Навіть, якщо у вас не було запиту на емоції в стоїцизмі. Якщо у вас є якісь запитання, то я хочу якось зробити прямий Етер на Ютубі або в Телеграмі. Тому підписуйтесь, звісно, на телеграм канал, там будуть всі оголошення. Але якщо у вас є якісь питання, в Телеграмі є прикриплене повідомлення, де ви можете лишити свої запитання. І я спробую на них відповісти або в випусках, або під час цього прямого Етеру. Не забувайте також ставити вподобайки, писати коментарі, лишати відгуки і радити подкаст своїм знайомим, якщо вам дійсно щось подобається. Це дуже сильно допоможе подкасту. А на цьому на сьогодні все. З вами був Ігор Кузьменко, подкаст«Душніла» і до наступного разу. Всім па-па!