Калібрація компаса

Всім привіт! Мене звати Ігор Кузьменко і це подкаст Душніла.
Скільки вже без випусків? Два тижні, але є для цього причина.
Сьогодні я хочу почати з цієї історії, чому виникла ця пауза.
Спробувати дістати щось потенційно корисне для вас, що ви зможете використати під час розмірковувань якихось власних щодо подій, що відбувається саме з вами.
В сухому залишку ця вся пауза виглядає так. Час від часу треба робити крок в бік, ставити якусь діяльність на паузу, щоб просто подивитися, переоцінити все, що відбувається і зрозуміти, чи все їде дійсно туди, куди треба, куди хочеться, щоб воно їхало.
І ось після випуску і стріму, який я робив про досвід, який послухало рекордно мала кількість людей, я вирішив зробити паузу.
Я не просто так обрав тему про досвід. Я не пам'ятаю, чи я казав, чому власне ця тема, мені треба було про неї подумати, але якщо казав, то повторюсь, досвід на мій погляд єдиним, чим людина може ділитися.
І в залежності від того, як ця людина, що ділиться досвідом, розуміє цей досвід, може його систематизувати, пояснити свої умовиводи, в залежності від цього цей досвід можна вважати чимось цінним загалом.
Коли професіонал якийсь розповідає про якісь події, про свій досвід, використовуючи складні терміни, складні конструкції, концепції, це може здаватися трішки складно, навіть якщо в цих схемах і концепціях існує щось корисне для людей з інших професій.
Тобто мені як програмісту, як людина, що взагалі торкнулося питання філософії, починаючи з інженерної якоїсь перспективи, дуже багато речей, що я помічаю в своїй роботі, я помічаю в звичайному житті, тобто не під час виконання якихось робочих обов'язків, робочих задач.
І насправді така глибока причина, чому я вирішив зробити паузу з подкастом, полягає в тому, що мені потрібно було зрозуміти, під яким кутом, в якій перспективі я хочу рухатися далі, в тому числі з подкастом.
Тобто я в голові собі намалював таку аналогію, таку метафору. Якщо у людини є бажання, неймовірне бажання займатися хірургією, у неї є дуже багато варіантів, як це бажання задовольнити.
Тобто з одного боку людина може стати чорним хірургом якимось, або піти навчатися на хірурга, повний цикл навчання, пройти всі ці кола і круги АДУ навчання медичного, а може купити собі симулятор хірурга і вечорами займатися цим.
Тобто все одно бажання попрактикувати хірургію, воно буде задовільнене в цьому випадку.
І ось мені як людині доволі моральної, що постійно моніторить свої дії на предмет моральності, етичності, мені було важливо зрозуміти під яким кутом я можу ділитися тим, що я знаю, що я дізнався, таким чином, щоб це не стало такою, не хочеться використовувати це слово.
Тобто під яким кутом я можу займатися і розказувати речі, про які я дізнався, не ставши шахраєм, не ставши так званим інфо-циганом, який є чистокровним шахраєм.
І от я знаходився майже два тижні в дуже такому дивному стані, з одного боку є моя професія, професія-програміст, підприємець-стартапер і все таке інше, але в той же час ця діяльність на даному етапі мого життя не приносить мені доходу, майже ніякого.
Тобто через війну, через втрату зацікавленості інвестицій минулого року, всі плани пішли куту під хвіст і ось я опиняюся в ситуації, коли дійсно треба дотиснути, треба дотиснути, але вже морально, знаєте, складнувато, важковато знаходити мотивацію займатися цим.
А з іншої сторони я дуже плотно почав займатися подкастом, філософськими копаннями, називемо їх так, телеграм-каналом, тобто почав займатися тим, чим я ніколи не займався, почав отримувати досвід якийсь від цього і моніторити, чи мені це подобається, поки що мені все влаштовує.
Але коли ти займаєшся чимось просто так, і воно тобі супер сильно подобається, неодмінно виникне питання, а чи не варто щось з цього будувати на майбутнє, можливо я дійсно хочу займатися цим більш фундаментально, більше часу цьому приділяти і в той же час не померти з голоду.
І ось в цих роздумах, коли я розумію, що експертиза та бумажка, яку я можу тицяти всім і казати що в мене є експертиза в розрізі філософії, це ступінь, якась наукова ступінь в філософії, але та бумажка вона нічого не дає практично для розмірковувань тих, що мені цікаві.
Іти шляхом якихось курсів теж я не розумію, чи я маю те саме право навчати, коли я не маю тієї самої експертизи, тобто є ось це замкнене коло.
Але якщо подивитися на все це з точки зору, що я отримую постійно якийсь досвід, на нього постійно рефлексую, роблю якісь висновки і ними ділюся, тобто не даю пустих якихось обіцянок, що ось зараз я вам щось розкажу і вам стане жити краще, а навпаки я постійно роблю наголос на тому, що я вам зараз щось розкажу,
я не знаю, чи принесе воно вам користь, але це працює для мене і саме в цьому під цим кутом я зрозумів, що так дійсно це саме те, чим я можу займатись, розповідаючи про досвід,
намагаючись дістати з нього, що найбільше корисного, що я можу дістати, не даючи тих самих пустих обіцянок і все решта.
До речі, про пусті обіцянки я спілкувався з однією дуже мудрою людиною, яка мене наштовхнула на одне таке питання, якщо мене постійно муля питання інфо-циганства і чи не є я інфо-циганом,
треба дати визначення, хто такі ці інфо-шахраї, і ось ця людина мені каже, що головна ознака шахрая, така зовнішня ознака, навіть не ціннісно, не мотиваційно, а зовнішня ознака, це те, що шахрай дає і дозволяє собі давати іншим людям,
а. універсальні речі, б. пусті обіцянки поза межами їхнього досвіду, їхніх компетенцій, скажімо так.
І якщо я буду максимально чесним, кажучи, що я не є психологом, не є філософом, я взагалі тут просто так не знаю як опинився, але ось що я дізнався, і сприймайте це як хочте, саме ця суб'єктивщина, вона може мати якусь цінність, може мати якусь користь.
Коротше кажучи, в якийсь момент, зараз я ось все це записую, і я подумав, що коли ти дійсно розумієш усі дрібниці, за якими ти, які є важливими для тебе, які ти, там усі ці речі, про які я кажу, там цінності, те у що ти віриш і все таке інше,
і коли ти розумієш все до дрібниць, або розумієш як дійти врешті-решту до цих дрібниць, навіть малесеньке неузгодження може призвести до того, що ти будеш не розуміти, чи воно тобі потрібно.
Тобто, не розуміючи того, куди я хочу зростати з подкастом, з своєю зацікавленістю у філософії, психології, я не міг зрозуміти, чи воно мені взагалі потрібно.
І такий, власне, висновок, один з висновків, якими я хотів би поділитися, це славнозвісна, славнозвісний підхід, зробити паузу, подивитися на все зі сторони.
Це неймовірно ефективний спосіб, коли є, звісно, така можливість, неймовірно ефективний спосіб переналаштуватися, подивитися, чи все їде туди, куди ти хочеш, щоб воно їхало.
Скажімо так, коли я не мав відповіді на те, куди і під яким кутом я хочу рухатися далі, і розуміючи те, що мені важливо робити те, що мені подобається, близько, цінно і таке інше,
я знаходився в такому дивному стані, коли ентузіазму займатися чимось просто так, у мене вже, м'яко кажучи, недостатньо, щоб займатися цим ефективно, це я про роботу,
що ті вісім місяців, які я, скажімо так, біг, скільки міг, а зараз розумію, що треба бігти, скільки треба, тобто, ще трошки терпіти, все таке.
Ось саме це розуміння, що я не хочу займатися цією діяльністю, але іншою я ще не можу дозволити собі, воно було доволі пригнічуваним.
Звісно, все це відбувається ще й під час війни, повномасштабної, жорстокої, кривавої, терористичної, неспровакованої і таке інше, і всі ці проблеми, вони у порівнянні є неймовірно дрібними, але в той же час, неймовірно важливими.
Тому що коли почалася ця війна, коли у мене, я не знаю як у інших людей, оголилися всі цінності, розуміння, що важливо, що неважливо, коли все це оголилося і стало очевидним для мене, що мені важливо, що мені є цінним.
З цього почалась моя подорож метафізична в цінності, психологію, питання будтя, і хоча це все мені було цікаво і до цього, але зараз я розумію їхню важливість внутрішню для себе.
Тому що не існує, як на мене, на мій погляд, не існує сили волі, але існує розуміння того, що тобі цінно.
Я колись дуже давно робив навіть допис в своєму блозі, не пам'ятаю, може знайду цей допис і додам в опис посилання, я намагався зрозуміти, чи існує взагалі сила волі.
Воля, як така, існує, свобода, як така, я вважаю, існує, а от сила волі, на мій погляд, її не існує.
А ось розуміння того, що тобі цінно, що ти хочеш, ось тут є не обмежений, як на мій погляд, не обмежений просто резервуар з мотивацією, тією самою про яку можна читати всюди, всі пишуть про мотивацію, роблять якісь картинки з морем,
і якось гарним написом про мотивацію, але вся мотивація вона лежить, на мій погляд, саме в цінностях, і якщо у тебе немає мотивації чимось займатися, то тоді це зайняття лежить на даному етапі поза межами твоїх цінностей,
воно може якось пересікатися, але твоє розуміння, навіщо ти це робиш, воно лежить поза межами тих самих глибоких цінностей, що важливо, і все таке інше.
Тобто на рівні якоїсь події, якщо намалювати шкалу масштабу подій, то це моє питання, подкасту, куди я хочу зростати далі в ньому, воно не є неважливим, не є дрібним, саме питання дрібне,
але чому я це питання собі задаю, ставлю, чому я так глибоко капаю, воно не є дрібним.
І проблема, на мій погляд, людини, що займаються рефлексією, це інколи, скажімо так, заганятися, але це не той випадок, як на мій погляд,
тому що дуже легко зісковзнути в цю яму, їхати по інерції, ти хочеш стати програмістом, ти робиш все для того, щоб стати програмістом,
але кожного місяця ти не ставиш собі питання, чи ти дійсно цього хочеш, чи ти дійсно хочеш займатися цим,
тому що неодмінно, докладаючи всіх зусиль досягти цієї мати, ти опинишся там, де ти хочеш опинитися,
або прийнаймні приблизишся до неї максимально, наскільки ти можеш це зробити, наскільки це є в твоїх, в зоні твоїх можливостей, скажімо так.
Але уявити собі більш сумне життя, ніж життя довге, життя людини, що займається тим, що їй не цінно, не є близьким для неї, складно уявити.
Це дійсно виглядає як якесь саморабство, тобто добровільна здача в рабство комусь, чомусь, з невідомих причин,
якщо ти не відслідковуєш, чи те, чим ти займаєшся, чи те, як виглядає твоє життя, відповідає тому, що для тебе є цінним.
Добре, напевно, вийшов трішки розтягнутий випуск, але мені дуже важливо було сказати все те, що я сьогодні сказав.
Підсумувати я хочу трьома речайми, які я виніс для себе з усієї цієї історії, скажімо так, навіть не мораль, а просто три висновки.
Перший, це те, що якщо є можливість, обов'язково треба час від часу робити якусь паузу, на величку перерву, дивитися на своє життя під іншим кутом.
Дивитися, чи не їдеш ти по інерції без свого бажання робити це.
Другий висновок, що я зробив для себе, це те, що дійсно досвід є єдиною унікальною об'єктивною цінністю кожної людини.
І унікальним він тут може бути не тільки завдяки якійсь унікальній ситуації, але й унікальним умовиводам, які людина могла зробити і розповісти про це.
І третій висновок, що мені здається теж доволі важливий, тому що без нього я не міг би завершити цей двотижневий сеанс медитації і рефлексії,
це те, що дуже важливо зрозуміти ось цей кут, під яким ти рухаєшся в тому напрямку, що тобі подобається, що ти вважаєш цінним для себе.
В цьому випадку навіть тоді і супер конкретна ціль якась не так вже і важлива.
Тобто важливо рухатися в напрямку, що є для тебе цінним.
А ось конкретні цілі, особливо ті, що пов'язані з зовнішнім світом, якісь гроші, підписники, лайки, коментарі, все таке інше.
Це звісно прикольно класно і приємно, але коли у тебе немає цілі, що пов'язано з цим, ти маєш повну свободу вбирати кути, під якими ти рухаєшся.
Можливо, я трішки закрутив, але якщо так, то буде посилання на пост в телеграмі, де можна про це задати питання.
Якщо вам цікаво, я спробую розвинути цю думку більш детально, подробно і все таке.
А на цьому сьогодні все. З вами був Ігор Кузьменко, подкаст «Душніла» і до наступного разу. Всім па-па!